Цвинтар

01.12.2019

Останні роки життя Олександра Аврамівна тяжко хворіла, померла 25 серпня 1959 року. Цю сумну дату лише умовно можна вважати закінченням історії цієї дивовижної сім'ї. Адже почалася зовсім інша сторінка в життєписі любові, добра, підтримки, допомоги. Смерть дорогої людини об'єднала всіх-всіх синів і дочок. На той час у Деревської вже були онуки, які знали свою добру бабусю, писали їй листи, надсилали малюнки. З роками це братерство міцніло, переростаючи в особливу спільність. Вихованці Деревських поклялися не забувати не тільки свою маму, а й одне одного. Невдовзі вони встановили на могилі рідної людини пам'ятник, на якому з двох боків вибиті хвилюючі слова: «Ти наша совість, наша молитва, мамо!» та «Земний уклін тобі, наша незабутня». І від зірочки до гранітної плити - 48 імен.

У Ромнах вже звикли до того, що кожної весни до рідного будинку Деревських приїздять десятки дітей, онуків, правнуків, а віднедавна - правнуків Олександри Аврамівни, тобто представників п'ятого покоління. Щоправда, робити це дедалі складніше - даються взнаки вік, різні життєві клопоти та обставини. Не перелічити міст і місць, звідки їдуть гості: Київ, Москва, Якутськ, Львів, Магадан, Харків, Донецьк, Новосибірськ, острів Діксон, Красноярськ, Уфа, Житомир, Мінськ, Суми, Сіверодонецьк. Серед них - викладачі і медики, механізатори і музиканти, шахтарі і швачки, військові і нафтовики. Та хто б ким став, усі вони знайшли своє гідне місце в житті, жоден з них не осоромив маминого імені. 

Завдяки дітям у 1959 році на могилі було встановлено пам'ятник-обеліск.

© 2019 Прокопець Анастасія, м. Ромни, Сумська область
Створено за допомогою Webnode
Створіть власний вебсайт безкоштовно! Цей сайт створено з допомогою Webnode. Створіть свій власний сайт безкоштовно вже сьогодні! Розпочати